Воскресіння ― це основа основ, від нього все починається і ним усе закінчується.
Апостол Павло в доволі доступний спосіб пояснює нам цю велику правду нашої віри…
Головним джерелом віри у Воскресіння є саме Євангелія, яке проповідував Павло спільноті коринтян; це немов би керигма (основа) яка складається з кількох пунктів:
1. Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням (1Кор 15,3);
2. Був похований;
3. Воскрес третього дня за Писанням;
4. З’явився Кифі (тобто Петрові), потім 12-ом;
5. Інші свідки Воскресіння Христового: більше як 500 братів, Яків, апостоли, Павло..
У цьому ланцюжку бачимо поетапність; цікаво, що Павло ставить себе на сам кінець. Пам’ятаючи своє минуле, не сміє вивищуватись, а упокоряється, називаючи себе найменшим з апостолів. Однак продовжує: благодаттю Божою я є те, що є (1Кор 15,10).
Дуже важливо зрозуміти це твердження науки Павла, оскільки воно перегукується з євангельським читанням: У людей це неможливо, Богові ― все можливо (Мт 19,26). Отже благодать Божа перемінила гонителя Церкви на апостола народів! Те, що видавалося по-людськи неможливим ― довершив Бог. Павло говорячи про себе в покорі, натомість прославляє велич Божу, немов би кажучи: я не змарнував благодаті Божої; бо ж я працював більше за всіх них, ТА НЕ Я, АЛЕ БЛАГОДАТЬ БОЖА, що зі мною!
Ласка Божа ніколи не діє автоматично: ми можемо молитися десятки вервиць чи інших молитов, повторяти сотні разів молитву отця Доліндо “Ісусе, Ти цим займися”, але не буде ніяких змін у моєму житті коли не буду співпрацювати ДІЯЛЬНО з Божою благодаттю, так як апостол Павло.
Що це означає: мати відкрити і чутливе серце і впроваджувати в чин Слово Боже. Слово Боже почуте робить з нас слухачів, але не виконавців! Євангеліє завжди конкретне, Ісус завжди конкретний: тому коли я молюся, їжджу на прощі, кажу що люблю Матінку Божу, але живу в бруді, нечистоті ― це все облуда і диявол з нас сміється..
Божа благодать почне працювати у моєму житті тільки тоді, коли я стану у правді перед собою і розпочну провадити упорядковане життя!
